Сказ (rabies) — це особливо небезпечне вірусне захворювання тварин і людей, яке уражає центральну нервову систему та після появи клінічних ознак практично завжди закінчується смертю.
Збудником хвороби є вірус сказу. Джерелом інфекції можуть бути як дикі, так і домашні тварини. Найчастіше вірус передається через укус зараженої тварини, а також при потраплянні зараженої слини на пошкоджену шкіру або слизові оболонки.
На сказ можуть хворіти практично всі теплокровні тварини. Особливу небезпеку становлять:

• собаки та коти;
• лисиці та інші дикі хижі тварини;
• вовки, єнотовидні собаки, куниці;
• велика та дрібна рогата худоба;
• коні;
• свині та інші сільськогосподарські тварини;
• їжаки.

Дикі хижі тварини можуть бути основним природним резервуаром вірусу та сприяти його поширенню серед домашніх тварин.
Клінічні прояви захворювання можуть відрізнятися, однак найбільш характерними є різкі зміни поведінки та порушення роботи нервової системи.
У тварини можуть спостерігатися:

• невластива агресивність або, навпаки, незвичайна ласкавість;
• неспокій, збудження, страх;
• спроби нападати на людей чи інших тварин;
• надмірне слиновиділення;
• утруднене ковтання;
• зміна голосу;
• порушення координації рухів;
• слабкість і параліч кінцівок;
• судоми.

При так званій тихій (паралітичній) формі агресивність може бути відсутня. Тварина стає пригніченою, у неї поступово розвиваються паралічі, у тому числі нижньої щелепи та глотки.
Важливо пам’ятати: не кожна агресивна або дивна за поведінкою тварина хвора на сказ, але будь-яка підозріла зміна поведінки потребує обережності та звернення до ветеринарних спеціалістів.
Особлива небезпека — контакти з дикими тваринами
Не слід намагатися самостійно ловити, лікувати чи забирати додому диких тварин, які поводяться незвично, не бояться людей або втрачають природну обережність.
Особливо небезпечними є ситуації, коли лисиця, єнотовидний собака чи інший дикий хижак без видимої причини наближається до людей або домашніх тварин.
Основним методом профілактики сказу серед домашніх тварин є своєчасна вакцинація.
Власники собак і котів повинні забезпечити проведення щеплень проти сказу відповідно до ветеринарно-санітарних вимог та рекомендацій ветеринарного спеціаліста.
Вакцинація не лише захищає конкретну тварину, а й допомагає запобігти поширенню захворювання та зменшує ризик зараження людей.
Особливу увагу необхідно приділяти вакцинації тварин, які мають доступ на вулицю, полювання або можуть контактувати з безпритульними чи дикими тваринами.
Якщо людину вкусила або подряпала підозріла тварина, не можна зволікати.
Необхідно:

1. Негайно промити місце укусу великою кількістю води з милом.
2. Обробити краї рани відповідним антисептиком.
3. Якнайшвидше звернутися до медичного закладу для оцінки ризику та вирішення питання щодо антирабічної профілактики.
4. Повідомити ветеринарних спеціалістів про тварину, яка нанесла укус.
5. Не намагатися самостійно зловити або знищити підозрілу тварину.

Своєчасно розпочата антирабічна профілактика може запобігти розвитку захворювання у людини.
Відповідальність власників — запорука безпеки
Власники домашніх тварин повинні дотримуватися правил утримання тварин, не допускати їхнього безконтрольного вигулу та своєчасно проводити вакцинацію проти сказу.
Також важливо пояснювати дітям, що не можна підходити до незнайомих собак і котів, провокувати тварин, брати до рук диких тварин або контактувати з тваринами, які поводяться незвично.
Сказ залишається серйозною загрозою для здоров’я тварин і людей. Проте це захворювання можна ефективно попереджати завдяки масовій вакцинації домашніх тварин.
Спеціалістами Миколаївської обласної державної лікарні ветеринарної медицини протягом 2026 року щеплено проти сказу 90647 тварин:

• 49785 домашніх собак та 1149 безпритульних;
• 38904 домашні коти та 399 безпритульних;
• 410 голів – інших тварин.

Пам’ятайте: вакцинація домашніх тварин проти сказу — це не формальність, а реальний захист життя людей і тварин.
Бережіть своїх улюбленців — своєчасно вакцинуйте їх проти сказу!