Віспа овець і кіз — це висококонтагіозне вірусне захворювання дрібної рогатої худоби, яке характеризується підвищенням температури тіла, ураженням шкіри та слизових оболонок, утворенням характерних вузликів і висипань. Захворювання може супроводжуватися ураженням внутрішніх органів, призводити до загибелі тварин і завдавати значних економічних збитків тваринницьким господарствам.
Збудниками хвороби є віруси роду Capripoxvirus родини Poxviridae. Віруси віспи овець і кіз можуть уражати обидва види тварин.
Основним шляхом передачі вірусу є безпосередній контакт здорових тварин із хворими, зокрема через повітря під час близького контакту.
Також зараження можливе:

• через пошкоджену шкіру та слизові оболонки;
• через забруднені корми, воду, підстилку та предмети догляду;
• через інвентар, транспортні засоби, одяг і взуття обслуговуючого персоналу;
• під час переміщення та утримання тварин із неблагополучних господарств.

Вірус характеризується значною стійкістю в навколишньому середовищі. Зокрема, він може зберігати життєздатність у вовні до двох місяців, а в приміщеннях — до шести місяців.
Інкубаційний період зазвичай становить від 4 до 14 днів.
У хворих тварин можуть спостерігатися:

• підвищення температури тіла;
• пригнічення, млявість, втрата апетиту;
• виділення з носа та очей;
• набрякання повік і запалення слизових оболонок;
• поява на шкірі характерних вузликів, папул та висипань, які можуть перетворюватися на кірочки;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• утруднене дихання за ураження органів дихання;
• зниження продуктивності та погіршення загального стану.

У тяжких випадках захворювання може закінчуватися загибеллю тварин. Особливо небезпечним воно є для молодняку та тварин із недостатньою резистентністю організму.
Епізоотична ситуація в сусідніх із Україною країнах:
Особливе занепокоєння викликає поширення віспи овець і кіз у низці європейських країн.
За інформацією Держпродспоживслужби України від 14 жовтня 2026 року, спалахи захворювання продовжують реєструвати в Румунії, Болгарії та Греції. У зв’язку з цим в Україні посилено заходи для мінімізації ризиків занесення та поширення інфекції.
За даними європейської системи повідомлення про хвороби тварин ADIS, станом на 9 вересня 2026 року в Європі було зареєстровано 429 спалахів віспи овець і кіз, а на неблагополучних об’єктах перебувало понад 74 тисячі тварин.
Зокрема:

• Румунія – 28 спалахів. Захворювання реєстрували, зокрема, у повітах Тулча, Галац, Бреїла, Констанца, Ясси та інших. Особливу увагу привертає повіт Тулча, який безпосередньо межує з територією України.
• Болгарія – 27 спалахів захворювання.
• Греція – 265 спалахів, що становить найбільшу кількість серед зазначених країн.
• Північна Македонія — 67 спалахів.

Таким чином, ситуація залишається напруженою, а поширення інфекції в регіоні створює додаткові ризики для тваринництва України.
З метою недопущення занесення та поширення віспи овець і кіз власникам господарств необхідно дотримуватися ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних вимог:

• забезпечувати належний ветеринарний нагляд за поголів’ям овець і кіз;
• регулярно проводити клінічні огляди тварин;
• не допускати придбання та ввезення тварин без відповідних ветеринарних документів;
• здійснювати обов’язковий контроль за переміщенням тварин;
• утримувати новопридбаних тварин окремо від основного поголів’я на період карантинування;
• забезпечувати належну дезінфекцію приміщень, обладнання, інвентарю та транспортних засобів;
• обмежувати доступ сторонніх осіб до місць утримання тварин.

При виявленні у тварин підвищеної температури, характерних висипань на шкірі, вузликів або інших ознак, схожих на віспу, необхідно негайно повідомити спеціалістів державної ветеринарної медицини.
До прибуття ветеринарного спеціаліста слід:

• ізолювати підозрілих тварин;
• припинити переміщення тварин із господарства та до нього;
• не допускати контакту з іншими стадами;
• не здійснювати самостійного лікування та переміщення хворих тварин.

Остаточний діагноз встановлюється за результатами лабораторних досліджень.
Спеціалісти Миколаївської обласної державної лікарні ветеринарної медицини протягом 2026 року відібрали 60 проб сироватки крові від дрібної рогатої худоби, для подальшого дослідження на віспу в Миколаївській регіональній державній лабораторії Держпродспоживслужби.
Своєчасне виявлення захворювання, дотримання правил біобезпеки та оперативне інформування ветеринарних спеціалістів є запорукою збереження поголів’я та недопущення поширення небезпечних інфекційних хвороб тварин.
Відповідальне ставлення кожного власника тварин до ветеринарно-санітарних вимог — важливий крок у забезпеченні епізоотичного благополуччя України.