Грип птиці (авіанна інфлюенца) — це гостре вірусне захворювання свійської та дикої птиці, яке характеризується ураженням органів дихання, травного тракту та нервової системи. Окремі високопатогенні варіанти вірусу можуть спричиняти значну загибель птиці та швидко поширюватися між господарствами.
Захворювання має важливе ветеринарне та економічне значення, оскільки може завдавати значних збитків птахівничим господарствам.
До вірусу грипу сприйнятливі різні види домашньої та дикої птиці: кури та курчата, індики, качки, гуси, цесарки, перепели, голуби та інші види птиці.
Особливу увагу необхідно приділяти дикій водоплавній птиці, яка може бути джерелом занесення вірусу в домашні господарства.
Вірус може передаватися безпосередньо від хворої або інфікованої птиці до здорової, а також через забруднені:

• корм і воду;
• клітки, обладнання та інвентар;
• транспорт;
• одяг і взуття працівників;
• руки людини;
• послід та виділення хворої птиці.

Небезпека полягає в тому, що вірус може потрапити до господарства навіть без безпосереднього контакту домашньої птиці з дикою.
Перебіг захворювання залежить від штаму вірусу, виду та віку птиці. При високопатогенному грипі захворювання може розвиватися дуже швидко.
Серед можливих ознак:

• раптова загибель птиці без виражених попередніх симптомів;
• пригнічення, млявість;
• відмова від корму та води;
• зниження несучості;
• набряки голови, шиї, гребеня та сережок;
• посиніння гребеня та сережок;
• виділення з носових отворів;
• утруднене дихання, кашель;
• розлади травлення;
• порушення координації рухів;
• тремтіння, судоми та інші нервові явища.

Важливо: подібні симптоми можуть спостерігатися й при інших інфекційних захворюваннях. Тому встановити точний діагноз лише за клінічними ознаками неможливо — необхідні лабораторні дослідження.
Основою профілактики є біобезпека господарства.
Власникам птиці рекомендується:

• не допускати контакту домашньої птиці з дикою, особливо водоплавною;
• утримувати домашню птицю в закритих приміщеннях або на огороджених майданчиках;
• не використовувати воду з відкритих водойм для напування птиці;
• регулярно очищати та дезінфікувати приміщення, обладнання й інвентар;
• використовувати окремий одяг і взуття для догляду за птицею;
• не допускати сторонніх осіб до місць утримання птиці;
• новопридбану птицю утримувати окремо від основного поголів’я та спостерігати за її станом;
• не купувати птицю невідомого походження;
• своєчасно повідомляти ветеринарних спеціалістів про випадки масової загибелі або появу підозрілих клінічних ознак.

Якщо у господарстві спостерігається раптова загибель птиці, різке зниження несучості або масове захворювання, необхідно:

1. Негайно ізолювати хвору птицю, якщо це можливо зробити без ризику поширення інфекції.
2. Припинити переміщення птиці, яєць, кормів, інвентарю та продукції з господарства.
3. Не продавати та не передавати птицю іншим особам.
4. Не викидати загиблу птицю та не утилізувати її самостійно до отримання відповідних рекомендацій.
5. Негайно звернутися до державної ветеринарної служби.
6. Забезпечити ветеринарним спеціалістам можливість провести клінічний огляд та відібрати необхідні зразки для лабораторного дослідження.

Своєчасне повідомлення про підозру дозволяє швидше провести необхідні протиепізоотичні заходи та не допустити подальшого поширення хвороби.
Оскільки ознаки грипу птиці можуть бути схожими з проявами інших захворювань, підтвердження діагнозу проводять лабораторно.
Ветеринарні спеціалісти відбирають відповідні зразки біологічного матеріалу від птиці та направляють їх до уповноваженої лабораторії для проведення досліджень.
Протягом 2026 року фахівці Миколаївської обласної державної лікарні ветеринарної медицини відібрали проби для дослідження на грип птиці:

• 1717 – від домашньої птиці;
• 181 – від дикої птиці;
• 10 – від зоопаркової птиці;
• 25 – від синонтропної птиці.

Лабораторний моніторинг має важливе значення для своєчасного виявлення вірусу та контролю епізоотичної ситуації.
Грип птиці легше попередити, ніж боротися з його наслідками. Особливо важливо дотримуватися правил біобезпеки в періоди сезонних міграцій дикої птиці.
Здоров’я птиці — у відповідальності кожного власника!