Парувальна неміч коней — це інфекційне захворювання коней, яке характеризується ураженням статевих органів, нервової системи та шкірними проявами. Хвороба має хронічний перебіг і може призводити до тимчасового або постійного безпліддя тварин. Збудник передається переважно під час природного парування.
Захворювання спричиняє Trypanosoma equiperdum — паразит, який локалізується переважно у тканинах статевих органів та інших органах інфікованої тварини.
Основний шлях передачі — статевий, під час парування. Особливістю парувальної немочі є те, що для її поширення не потрібні кровосисні комахи. Зараження можливе також через інфіковані статеві секрети та під час контакту з ураженими тваринами.
Найбільший ризик поширення захворювання виникає при неконтрольованому паруванні та використанні для відтворення тварин із невідомим ветеринарно-санітарним статусом.
Перші ознаки захворювання зазвичай пов’язані з ураженням статевих органів.
У кобил можуть спостерігатися:

• набряк і почервоніння зовнішніх статевих органів;
• виділення зі статевих шляхів;
• часте сечовипускання;
• запалення слизових оболонок;
• тимчасове або стійке безпліддя;
• аборти.

У жеребців можливі набряк препуція та статевого члена, виділення, запалення слизових оболонок і зниження статевої активності. Згодом можуть з’являтися характерні шкірні ураження — округлі набряки або бляшки, які іноді називають «талерами». Вони можуть виникати на боках, шиї та інших ділянках тіла.
При ураженні нервової системи розвиваються:

• слабкість і втрата працездатності;
• порушення координації рухів;
• хитка хода;
• слабкість задніх кінцівок;
• поступове виснаження;
• у тяжких випадках — параліч і загибель тварини.

Діагностика ґрунтується на комплексній оцінці:

• клінічних ознак;
• епізоотологічних даних;
• результатів лабораторних досліджень;
• досліджень крові та інших патологічних матеріалів відповідно до встановлених ветеринарних методик.

Особливу увагу приділяють коням, у яких виявляються ознаки ураження статевих органів, шкірні набряки або неврологічні розлади.
Самостійно встановити діагноз лише за клінічними ознаками неможливо, оскільки вони можуть бути схожими з проявами інших захворювань.
Основою профілактики парувальної немочі є контроль відтворення коней та недопущення введення інфекції в благополучне господарство.
Необхідно:

• допускати до парування лише клінічно здорових тварин із відомим ветеринарним статусом;
• проводити ветеринарне обстеження племінних коней;
• не допускати неконтрольованого парування;
• дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог при переміщенні та придбанні коней;
• своєчасно ізолювати тварин із підозрілими клінічними ознаками;
• проводити лабораторні дослідження за показаннями та відповідно до ветеринарних програм;
• забезпечувати належну дезінфекцію приміщень та інвентарю.

Важливо для власників коней:
Парувальна неміч може тривалий час залишатися непоміченою, особливо на ранніх стадіях. Тому поява набряків статевих органів, виділень, характерних шкірних уражень, порушень ходи або незрозумілого безпліддя повинна бути підставою для негайного звернення до ветеринарного спеціаліста.
Не слід використовувати підозрілих тварин для парування до з’ясування їхнього ветеринарного статусу.
Своєчасне виявлення захворювання, лабораторна діагностика та контроль парування є ключовими заходами для недопущення поширення парувальної немочі серед коней.