Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби (ГЕ ВРХ), відома також як «коров’ячий сказ», — це прогресуюче, невиліковне нейродегенеративне захворювання великої рогатої худоби. Хвороба належить до трансмісивних губчастоподібних енцефалопатій і становить значну небезпеку для здоров’я тварин та харчової безпеки.
Збудником ГЕ ВРХ є аномальна форма білка — пріон. На відміну від бактерій і вірусів, пріони не містять ДНК або РНК. Вони здатні спричиняти зміни нормальних білків нервової тканини, унаслідок чого відбувається поступове руйнування головного мозку.
Захворювання має тривалий інкубаційний період, який може становити кілька років. Тому тварина тривалий час може виглядати здоровою.
Основним фактором виникнення класичної форми ГЕ ВРХ історично було згодовування великій рогатій худобі кормів, що містили білкові компоненти, отримані з інфікованих тварин.
Особливу увагу необхідно приділяти недопущенню потрапляння до кормів матеріалів специфічного ризику, оскільки саме нервова тканина та деякі інші тканини можуть містити найбільшу концентрацію інфекційного пріона.
Також існує атипова форма ГЕ ВРХ, яка виникає рідко та, на відміну від класичної форми, може з’являтися спонтанно, переважно у старих тварин.
Початкові прояви захворювання можуть бути малопомітними. У міру прогресування хвороби у тварини спостерігаються:

• зміни поведінки та темпераменту;
• підвищена нервозність або збудливість;
• лякливість, занепокоєння;
• агресивність або, навпаки, пригніченість;
• порушення координації рухів;
• хитка хода;
• труднощі під час вставання та пересування;
• підвищена чутливість до дотиків, шуму або інших подразників;
• тремтіння;
• втрата маси тіла;
• поступове погіршення загального стану.

У запущених випадках тварина втрачає здатність нормально стояти та пересуватися, що зрештою призводить до загибелі.
За життя тварини встановити остаточний діагноз надзвичайно складно. Клінічні ознаки можуть лише викликати підозру на ГЕ ВРХ.
Підтвердження захворювання проводять лабораторними методами дослідження тканин головного мозку, зокрема після відбору матеріалу відповідно до встановлених ветеринарних процедур.
Важливе значення має активний епізоотологічний нагляд, особливо щодо тварин із неврологічними ознаками, тварин, які загинули або були вимушено забиті з нез’ясованих причин.
ГЕ ВРХ має важливе значення для громадського здоров’я, оскільки споживання заражених тканин великої рогатої худоби пов’язують із виникненням у людини варіантної хвороби Крейтцфельдта — Якоба (vCJD).
Саме тому контроль ГЕ ВРХ є невід’ємною частиною системи ветеринарної та харчової безпеки.
Специфічної вакцини або лікування ГЕ ВРХ не існує. Основу профілактики становлять:

• суворий контроль кормів та їх складових;
• недопущення згодовування великій рогатій худобі заборонених білкових продуктів тваринного походження;
• контроль переміщення та походження тварин;
• ідентифікація та реєстрація ВРХ;
• проведення ветеринарного нагляду;
• своєчасне виявлення тварин із неврологічними симптомами;
• лабораторний моніторинг відповідно до державних програм;
• правильне поводження з матеріалами специфічного ризику;
• недопущення потрапляння потенційно небезпечних тканин до харчового ланцюга.

Ветеринарні лікарі відіграють ключову роль у ранньому виявленні підозрілих випадків, проведенні епізоотологічного розслідування, відборі патологічного матеріалу та забезпеченні виконання ветеринарно-санітарних вимог.
Особливе значення має своєчасне повідомлення про підозру на губчастоподібну енцефалопатію та дотримання встановлених процедур поводження з підозрілими тваринами й матеріалами.
Губчастоподібна енцефалопатія ВРХ — це небезпечне пріонне захворювання, яке не піддається лікуванню та має тривалий прихований період. Ефективний контроль хвороби ґрунтується не на лікуванні, а на профілактиці, контролі кормів, ідентифікації тварин, ветеринарному нагляді, лабораторній діагностиці та недопущенні заражених матеріалів до харчового ланцюга.
Дотримання цих заходів є важливою складовою захисту здоров’я тварин і людей та забезпечення безпечності продукції тваринного походження.