Хвороба Ауєскі (псевдосказ, інфекційний бульбарний параліч, свербляча чума) — це висококонтагіозне вірусне захворювання свиней та інших видів тварин, яке завдає значних економічних збитків свинарським господарствам. Збудником хвороби є герпесвірус свиней 1 типу (Suid herpesvirus 1).
Свині є природним резервуаром вірусу. У них захворювання може проявлятися гостро або приховано, а тварини, що перехворіли, здатні тривалий час залишатися носіями інфекції.
Основним джерелом інфекції є хворі та вірусоносії свині. Вірус виділяється зі слиною, носовими виділеннями, сечею, молоком та іншими біологічними рідинами.
Передача збудника відбувається:

• при безпосередньому контакті між тваринами;
• через заражені корми, воду та предмети догляду;
• транспортними засобами та обладнанням;
• при переміщенні інфікованих тварин;
• через гризунів, які можуть механічно переносити збудника.

Перебіг хвороби залежить від віку свиней.
У поросят новонародженого віку:

• висока температура тіла;
• пригнічення;
• відмова від корму;
• порушення координації рухів;
• судоми;
• висока смертність.

У поросят після відлучення:

• кашель;
• чхання;
• підвищення температури;
• нервові явища;
• затримка росту.

У дорослих свиней:

• захворювання часто перебігає у легкій або прихованій формі;
• можливі респіраторні симптоми;
• у свиноматок можуть виникати аборти, народження нежиттєздатних або мертвих поросят.

На хворобу Ауєскі можуть хворіти: велика рогата худоба, вівці, кози, собаки, коти, хутрові звірі та інші ссавці.
Для них характерними є:

• сильний свербіж у місці проникнення вірусу;
• неспокій;
• розчухування шкіри;
• порушення координації рухів;
• судоми;
• швидка загибель.

На відміну від свиней, для більшості інших видів тварин захворювання майже завжди закінчується летально.
За сучасними науковими даними, хвороба Ауєскі не вважається небезпечною для людини. Основне значення вона має для тваринництва через значні економічні втрати, пов’язані із загибеллю молодняку, зниженням продуктивності та обмеженнями у торгівлі.
Ефективна профілактика включає комплекс ветеринарно-санітарних заходів:

• придбання свиней лише з благополучних господарств;
• обов’язкове карантинування новоприбулих тварин;
• регулярна дезінфекція приміщень, інвентарю та транспорту;
• боротьба з гризунами;
• недопущення згодовування свиням сирих відходів тваринного походження;
• контроль переміщення тварин;
• проведення вакцинації відповідно до ветеринарних рекомендацій у господарствах, де вона передбачена програмами контролю захворювання.

При появі у свиней нервових симптомів, масової загибелі поросят або раптових абортів необхідно:

• негайно ізолювати підозрілих тварин;
• припинити переміщення свиней із господарства;
• не реалізовувати тварин до встановлення діагнозу;
• терміново повідомити державну ветеринарну лікарню.

Своєчасне повідомлення ветеринарної служби дає можливість швидко провести лабораторну діагностику, запровадити необхідні протиепізоотичні заходи та не допустити поширення інфекції.
Хвороба Ауєскі залишається однією з небезпечних вірусних інфекцій свиней, що може спричиняти значні економічні збитки. Основою боротьби із захворюванням є суворе дотримання правил біобезпеки, ветеринарно-санітарних вимог, контроль переміщення тварин, лабораторний моніторинг та своєчасне інформування спеціалістів ветеринарної медицини про кожен підозрілий випадок.
Лише відповідальне ставлення власників свиней та ефективна взаємодія з державною ветеринарною службою дозволяють зберегти благополуччя господарств і запобігти поширенню хвороби.