Хламідіоз свиней — інфекційне захворювання, яке може спричиняти значні економічні збитки у свинарських господарствах. Хвороба характеризується переважно ураженням органів розмноження, дихальної системи, суглобів та очей. Особливе значення хламідіоз має у свиноматок, оскільки може негативно впливати на відтворення стада та життєздатність приплоду.
Хламідіоз спричиняють бактерії роду Chlamydia, які є внутрішньоклітинними паразитами. Вони здатні тривалий час циркулювати серед тварин і за сприятливих умов призводити до виникнення клінічних проявів.
Джерелом інфекції є хворі та інфіковані тварини. Збудник може виділятися з виділеннями статевих органів, сечею, фекаліями, секретами дихальних шляхів та іншими біологічними матеріалами.
Зараження можливе контактним, статевим та аліментарним шляхами, а також через забруднені предмети догляду, інвентар, обладнання та приміщення.
Особливу небезпеку становить занесення інфекції до господарства з тваринами, які зовні можуть виглядати здоровими, але залишатися носіями збудника.
Поширенню хвороби сприяють:

• скупчене утримання тварин;
• порушення санітарно-гігієнічних вимог;
• недостатня дезінфекція приміщень;
• стресові фактори;
• переміщення та перегрупування тварин;
• введення до стада нових свиней без належного ветеринарного контролю.

Перебіг хламідіозу залежить від віку тварин, стану імунної системи та форми захворювання.
У свиноматок можуть спостерігатися:

• аборти;
• передчасні опороси;
• народження слабких або нежиттєздатних поросят;
• мертвонародження;
• порушення відтворної функції;
• запальні процеси статевих органів.

У поросят та молодняку можливі ознаки ураження органів дихання — кашель, утруднене дихання, пригнічення, відставання у рості.
Також захворювання може супроводжуватися кон’юнктивітами та ураженнями суглобів, що проявляються кульгавістю, припухлістю суглобів і небажанням тварин рухатися.
За клінічними ознаками встановити точний діагноз досить складно, оскільки подібні симптоми можуть виникати при інших інфекційних та незаразних захворюваннях.
Для підтвердження хламідіозу необхідно проводити лабораторні дослідження. Для досліджень можуть відбиратися патологічний матеріал, абортовані плоди, плацента, виділення зі статевих шляхів та інші зразки відповідно до підозрюваної форми захворювання.
Важливу роль у діагностиці відіграють сучасні лабораторні методи, зокрема молекулярно-біологічні та серологічні дослідження.
Основою профілактики хламідіозу є недопущення занесення збудника до господарства та своєчасне виявлення інфікованих тварин.
Необхідно:

• проводити ветеринарний контроль при придбанні та переміщенні свиней;
• забезпечувати належну санітарію та регулярну дезінфекцію;
• підтримувати оптимальні умови утримання;
• не допускати скупченості тварин;
• контролювати стан репродуктивного поголів’я;
• своєчасно ізолювати тварин із підозрілими клінічними ознаками;
• вести ветеринарний облік абортів, мертвонароджень та інших репродуктивних порушень;
• проводити лабораторні дослідження за наявності епізоотологічних або клінічних підстав.

Хламідіоз може тривалий час залишатися непоміченим у господарстві, особливо якщо інфекція перебігає без виражених клінічних ознак. Водночас прихована циркуляція збудника здатна негативно впливати на відтворення стада та продуктивність свинарства.
Саме тому при виникненні масових абортів, збільшенні кількості мертвонароджених або слабких поросят, проблемах із відтворенням чи появі ознак пневмонії, кон’юнктивіту та артритів необхідно звернутися до лікаря ветеринарної медицини та провести відповідні діагностичні дослідження.
Пам’ятайте: своєчасна діагностика, дотримання ветеринарно-санітарних вимог та постійний контроль за здоров’ям поголів’я є важливими складовими профілактики хламідіозу свиней та збереження продуктивності господарства.